Сонце — центральне і
наймасивніше тіло Сонячної системи. Його маса приблизно в 333 000 раз більша за
масу Землі та у 750 разів перевищує масу всіх інших планет, разом узятих. Сонце
— могутнє джерело енергії, яку воно постійно випромінює в усіх ділянках спектра
електромагнітних хвиль — від рентгенівських і ультрафіолетових променів до
радіохвиль. Це випромінювання дуже впливає на всі тіла Сонячної системи:
нагріває їх, позначається на атмосферах планет, дає світло й тепло, необхідні
для життя на Землі.
Меркурій — найближча до
Сонця велика планета Сонячної системи. За формою Меркурій близький до кулі з
екваторіальним радіусом (2440 ± 2) км, що приблизно в 2,6 рази менше, ніж у
Землі. Маса Меркурія дорівнює 3,31·1023 кг, що
приблизно в 18 разів менше за масу Землі.
Венера — друга за
відстанню від Сонця планета, майже такого ж розміру, як Земля. Венера — внутрішня планета, і на земному
небі не віддаляється від Сонця далі 48°. Венера — третій за яскравістю об'єкт
на небі; її блиск поступається лише блиску Сонця та Місяця. Належить до планет,
відомих людству з найдавніших часів.
Земля — третя від Сонця
планета Сонячної системи, єдина планета, на якій відоме життя, домівка людства.
Земля належить до планет земної групи і є найбільшою з цих планет у Сонячній
системі. Землю іноді називають світом, латинською назвою Терра або грецькою -
Гея.
Юпітер — п'ята і
найбільша планета Сонячної системи: більш ніж у два рази важча, ніж всі інші
планети разом узяті і майже в 318 разів важча за Землю. При «сонячному»
хімічному складі, найбільша планета Сонячної системи має масу в 70—80 разів
меншу за ту, при якій небесне тіло може стати зіркою. Проте, у надрах Юпітера
відбуваються процеси з досить потужною енергетикою: теплове випромінювання
планети, еквівалентне 4х1017 Вт, приблизно в два рази перевищує енергію,
одержувану цією планетою від Сонця.
Сатурн — шоста за
віддаленістю від Сонця і друга за розмірами планета Сонячної системи. Сатурн є
величезною кулею, що швидко обертається навколо своєї осі (з періодом — 10,23
години), складається переважно з рідкого водню і гелію, має товстий шар
атмосфери. Сатурн обертається навколо Сонця за 29,46 років на середній відстані
1427 млн км. Екваторіальний діаметр верхньої межі хмар - 120536 км, а полярний
на кілька сотень кілометрів менший. В атмосфері Сатурна міститься 94 % водню і
6 % гелію (за об'ємом). Маса у 95 разів більша за масу Землі, магнітне поле
потужніше в тисячу разів. Вважається, що Сатурн має невелике ядро з силікатів і
заліза, покрите льодом і глибоким шаром рідкого водню. У нього відомо більше 50
природних супутників, найбільший з яких — Титан.
Уран — сьома від Сонця
велика планета Сонячної системи, належить до планет-гігантів.Уран рухається навколо Сонця
майже круговою орбітою ,середня відстань від Сонця у 19 разів більша, ніж у
Землі, і становить 2871 млн. км. Площина орбіти нахилена до екліптики під кутом
0,8°. Один оберт навколо Сонця Уран здійснює за 84,01 земного року. Період
власного обертання Урана складає приблизно 17 годин.
Нептун - восьма за
віддаленістю від Сонця, четверта за розміром і третя за масою планета Сонячної
системи, що належить до планет-гігантів. Її орбіта перетинається з орбітою
Плутона в деяких місцях. Також орбіту Нептуна перетинає комета Галлея.
Плутон -(134340 Pluto) —
карликова планета Сонячної системи. Існування Плутона обчислив Персіваль Ловелл, і планета була виявлена Клайдом Томбо
в 1930. Плутон обходить навколо Сонця кожні 248,5 роки на середній відстані 3,6
млрд. км. Діаметр Плутона близько 2306 км, маса — 0,002 від маси Землі. Має
низьку густину, складається з каменю і льоду, на поверхні — замерзлий метан і
рідка атмосфера. Оскільки орбіта Плутона дуже витягнута і іноді перетинається з
орбітою Нептуна, як в 1979-99, та він не в змозі очистити свій шлях від малих
тіл, згідно з новою класифікацією небесних тіл, прийнятою 19 серпня 2006 року
на XXVI Асамблеї Міжнародного астрономічного союзу, Плутон був
перекласифікований з планети у карликову планету.
|
