Хаумеа або Хаумея — четверта за величиною карликова планета
Сонячної системи. Класифікується як плутоїд ,транснептуновий об’єкт (ТНО). Хаумеа
має найбільшу швидкість обертання із всіх вивчених об’єктів сонячної системи, які
мають діаметр більше 100 км. Хаумеа має
сильно витягнуту форму. У неї виявлено 2
супутника.
Хаумеа була
відкрита незалежно американською і
іспанською групами астрономів. Американська група складалась із: Майкла Брауна,
Девіда Рабіновіца і Чедвіка Трухільо. Вони виявили Хаумеа 28 грудня 2004 року на фото, яке було
зроблене 6 травня 2004 року 122-сантиметровим телескопом імені Самуеля Ошіна,
який знаходиться в паламарській обсерваторії. Замість того щоб відразу
опублікувати своє відкриття, Браун вирішив спочатку вивчити природу об’єкта. 7
липня 2005 він підготував документи щоб заявити про відкриття та через
народження дочки вирішив відкласти це до з’їзду Американського Астрономічного
союзу у вересні.
В іспанську групу
входили Хосе Луіс Ортіс і його студент Пабло Сантос-Санз. Вони виявили Хаумеа
25 липня 2005 року на фото, зробленому Франциско Асейтуно 7 березня 2003 року за
допомогою 36-сантиметрового телескопа в обсерваторії Сьєра-Невада. 28липня
відкриття підтвердили в обсерваторії Мальорки, виявивши об’єкт за допомогою
30-сантиметрового телескопу.
Іспанська група
офіційно заявила про своє відкриття 29 липня 2005 року, і таким чином стала
офіційним першовідкривачем.
При реєстрації
відкриття об’єкту було присвоєне позначення 2003 EL61, яке відповідає даті
фото, на якому була виявлена Хаумеа.
7 вересня 2006 року одночасно з Плутоном і
Ерідою, Хаумеа була включена в каталог
малих планет під номером 136108.
17 вересня 2008
року об’єкту 2003EL61 було присвоєне ім’я Хаумеа. Одночасно з присвоєнням імені
вона була включена в число карликових планет, ставши таким чином п’ятою
карликовою планетою і четвертим плутоїдом , поряд із Плутоном, Ерідою і
Макемаке.
Орбіту Хаумеа прослідковано
за архівними фото аж до 1955 року. Вона нахилено площини екліптики під кутом
28,2.Велика піввісь орбіти складає 42,98 а.о.(6,43 млрд.км), при цьому
максимальна відстань від Хаумеа до Сонця 51,47 а.о.(7,7 млрд км),а мінімальна –
34,49 а.о (5,16 млрд км).
Станом на 2012
рік Хаумеа знаходиться на відстані у 51,54 а.о.(7,71 млрд км) від Сонця, і
продовжує до нього наближатись.
Абсолютна зоряна
величина Хаумеа складає 0,01m. Її видимий блиск в 2012 році рівний 17,2m. Вона
достатньо яскрава щоб її можна було сфотографувати через потужний любительський
телескоп з апертурою 250-300 мм.
Період обертання
Хаумеа навколо Сонця складає 281,8 роки, відповідно найближче проходження
перигею відбудеться в 2133 році.
Перші
фотометричні спостереження, виконані групою Брауна в 2005 році за допомогою
телескопа в обсерваторії Кека, виявили, що Хаумеа –
незвичайна планета. Вона вкрай швидко обертається – її період обертання навколо
своєї осі складає 3,9155±0,0002 години.
Дуже швидке
обертання повинно викривляти її форму. Це частково підтверджується тим що у неї
спостерігається велике коливання яскравості – їх амплітуда сягає (0,28±0,04)m.
Хоча причиною може бути неоднорідність
поверхні (як у Плутона, у якого коливання в яскравості може досягати
35%), для Хаумеа причиною зміни яскравості є, скоріш за все, її витягнута
форма.
У 2007 році Біли
опубліковані результати вимірювання діаметра і альбедо Хаумеа, виконані за
допомогою інфрачервоного космічного телескопа Спітцер. Згідно з цими
дослідженнями, середній діаметр Хаумеа складає приблизно1150,а альбедо — 0,84.
Вимірювання
розмірів об’єкта , проведені у 2010 році за допомогою інфрачервоної космічної
обсерваторії Гершель, показали, що її середній діаметр лежить в діапазоні
1212-1491 км.
Маса Хаумеа
розрахована за орбітами супутників і рівна (4,004±0,040)·10*21 кг, що складає
32 % маси Плутона. Виходячи з розрахунку форми об’єкта, його середня щільність
лежить в межах 2,6—3,34 г/см³. Таким
чином , щільність у Хаумеа вища ніж у її сусідів у поясі Койпера
У 2005 році було
проведено дослідження спектру Хаумеа в діапазоні 1,0-2,4 мкм за допомогою
телескопів в обсерваторіях Кека і Джеміні. В результаті чого було виявлено, що її поверхня як і
поверхня Харона , покрита переважно
водяним льодом у вигляді зерен діаметром 25 або 50 мкм. Але спектр об’єкта
відрізняється від спектру чистого льоду – в ньому присутні особливості , які
вчені схильні пояснювати присутністю на
поверхні ціановодню (до 27%) і філосілікатних порід, таких як каолініт. Також в
спектрі Хаумеа виявлений незвичайний для кристалічного льоду спад після 2,35
мкм, який може бути пов'язаний з наявністю в її снігу ціаністого калію, або
вуглецевих мінералів.
У 2009 році Педро
Ласерда з університету Королеви в Белфасті повідомив про виявлення на поверхні
Хаумеа колірної аномалії - великї плями, що володіє червоним відтінком у
видимому діапазоні. Природа і походження даного об'єкта точно не встановлені. Вважається,що
це може бути область скупчення якихось
мінералів або органічних сполук. За іншою гіпотезою, «червона пляма» являє
собою слід від зіткнення Хаумеа з іншим небесним тілом
Після відкриття
Хаумеа група Брауна почала систематичні спостереження її допомогою телескопа з
адаптивною оптикою в обсерваторії Кека і 26 січня 2005 року вони виявили в
об'єкта супутник, якому дали прізвисько Рудольф (англ. Rudolph) - на честь
одного з оленів в упряжці Санта-Клауса. Другий супутник, що отримав
прізвисько Блітц (англ. Blitzen) був відкритий таким же утворюється 30 червня
2005 року. 17 вересня 2008 року одночасно з присвоєнням імені Хаумеа
її супутники також отримали офіційні назви: Хііака (позначення (136108) Haumea
I Hiiaka) і Намака (позначення (136108) Haumea II Namaka) - на честь дочок
Хаумеа.
Діаметр Хііакі -
близько 350 км, період обертання - 48,9 доби, радіус орбіти - 49,9 тис. км.
Намака приблизно вдвічі менша першого, рухається навколо Хаумеа по орбіті з
великою піввіссю 25,6 тис. км з періодом 18 діб.
