Плутон - Плутон - Карликові планети - Каталог статей - newspace
Вівторок
06.12.2016
12:13
Головна
Каталог статей
Таємниці Всесвіту Вітаю Вас Гость | RSS Реєстрація
Вхід
Меню сайту

Категорії розділу
Макемаке
Плутон
Церера
Хаумеа
Еріда

Наше опитування
На скільки балів ви оцінюєте сайт?
Всього відповідей: 120

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Головна » Статті » Карликові планети » Плутон

Плутон


     Плутон - друга за розмірами карликова планета, та 10  за масою тіло  Сонячної системи.  До 2006 року Плутон вважався 9 планетою Сонячної системи та міжнародний астрономічний союз позбавив його цього статусу, та не всі з цим погодились, так у березні 2009 року  сенат штату Іллінойс, США, прийняв рішення що Плутон буде вважатись в штаті дев’ятою планетою, а 13 березня буде в штаті день Плутона.

     Про відкриття Плутона було оголошено  12 березня 1930 та перед цим були тривалі пошуки цього небесного тіла.      

     Відкриття планети Нептун і уточнення параметрів її орбіти дозволило в десятки разів зменшити розбіжності між розрахунковими значеннями і результатами спостережень (так звані нев'язки) у орбіті Урану. Проте цілком усунути, точніше, звести ці нев'язки до рівня, який би визначався тільки обмеженою точністю елементів орбіти і помилками спостережень, усе ще не вдавалося.

     Першим звернув на це увагу в 1848 американський астроном Б. Пірс, а в 1874 інший астроном, С. Ньюком, приступив до побудови нової теорії орбіти Урану, що враховувала б впливи на цю планету з боку Юпітера, Сатурна і Нептуна. Обговорювалося і питання про можливий вплив транснептунової планети.

     До цього ж питання звернувся в 1879 у книзі «Популярна астрономія» і французький астроном К. Фламаріон, що спирався на аналіз орбіт трьох комет. Він пророкував існування великої планети, що рухається по орбіті в 43 рази більшого радіуса ніж у Землі, і здійнює повний оберт навколо Сонця за 330 років.

     Проте в більшій, ніж цим дослідженням, мірі, відкриття дев'ятої планети відбулось завдяки П. Ловеллу. У 1915 він опублікував «Трактат про транснептунову планету», в якому відображені (майже без нагадування про авторство) результати величезної проробленої ним роботи. Здійснені Ловеллом задовго до 1915 обчислення стали причиною початих ще в 1905 пошуків «планети Х», як він її називав. Після того, як у 1916 Ловела не стало, робота було продовжено. Ретельне опрацювання фотографічних платівок із зображенням тих ділянок зоряного неба, де передбачалося знайти нову планету, проте, успіху тоді не принесла. (Згодом, коли Плутон уже був відкритий, знімки повторно були оброблені у 1919, і на них таки виявилися чотири дуже слабких і тому не замічених раніше зображення цієї планети).

     На початку 1929 у Ловеллівську обсерваторію надійшов 32,5-сантиметровий об'єктив із фокусною відстанню 169 см, що значно поліпшило можливості виявлення шуканого об'єкта. Спостереження почалися 1 квітня, а перші дослідження платівок — у вересні 1929. Зйомка області     Водолія продовжувалася місяць за місяцем з просуванням у східному напрямку через сузір'я Риб, Овна і Тільця. Звичайно інтервал між зйомками був дві доби, проте між першим знімком області Близнюків (21 січня 1930) і наступним пройшло на чотири дня більше. Коли знімки були оброблені, 18 лютого 1930 астроном-аматор, що проводив їхнє дослідження, К. Томбо зміг переконатися, що відкрита нова планета. По її переміщенню протягом чотирьох днів було встановлено, що об'єкт розташований за орбітою Нептуна. Побоювання, що об'єкт швидко переміститься, тобто є якимось незвичним астероїдом або кометою, розсіялися, коли підтвердилося, що він незмінно виявляється на перевирахованому місці.

     Про відкриття сповістив Директор Ловеллівської обсерваторії В. М. Слайфер відправивши таку телеграму : «Систематичні багаторічні пошуки, що доповнюють дослідження Ловелла по транснептунової планеті, призвели до виявлення об'єкта, що протягом семи тижнів мав швидкість руху і траєкторію, що узгоджуються з даними транснептунового тіла…»

     Цікаво, що оголошення про відкриття нової планети збіглося з днем народження Ловелла і з 149 річницею відкриття Урану В. Гершелем.

  Цікавою є також історія того як Плутон отримав своє ім’я. Право назвати нове небесне тіло належало обсерваторії Ловелла. Варіанти імені почали надходити із всього світу. Констанція Ловелл, вдова Ловелла, запропонувала спочатку «Зевс», згодом ім’я свого чоловіка «Персиваль», а ще пізніше власне ім’я, але всі подібні пропозиції були проігноровані.  

     Ім’я «Плутон» першою запропонувала Венеція Берні, одинадцятилітня школярка з Оксфорда. Венеція цікавилась не тільки астрономією ай міфологією, і вирішила, що це ім’я – древньо римський варіант імені грецького бога підземного царства -  чудово підходить для такого , ймовірно, темного і холодного світу. Вона  запропонувала це ім’я в розмові із своїм дідусем Фолконером Мейданом, який працював в Бодлінській бібліотеці в Оксфордському університеті.     Її пропозицію він передав  професору Герберту Тернеру, який телеграфував його колегам у США.

     Офіційно планета отримала ім’я 24 березня 1930 року. Кожний член обсерваторії міг проголосувати за коротким списком із трьох варіантів: «Мінерва» (хоча так вже був названий один із астероїдів), «Кронос» (це ім’я виявилось непопулярним, оскільки було запропоноване Томасом Джефферсоном Джексоном Сі – астрономом з поганою репутацією)  і  «Плутон». Останній отримав усі голоси. Ім’я було опубліковано 1 травня 1930 року.     

     Як і більшість об’єктів в поясі Койпера, Плутон складається в основному з гірських порід і льоду. Плутон є відносно малим : його маса менша від маси Місяця у п’ять разів, а об’єм – у три рази. Орбіта у Плутона також дуже незвична відносно інших планет сонячної системи. Вона сильно нахилена відносно екліптики, більш ніж на 170, і сильно ексцентрична (еліптична)   через що Плутон перетинає орбіту Нептуна а його відстань до сонця змінюється від 4,425 до 7,375 млрд. км (29,6—49,3 а. о.). Плутон знаходиться з Нептуном в орбітальному резонансі 3:2 – на кожні три обороти Нептуна довкола Сонця припадає два обороти Плутона, увесь цикл займає 500 років. Хоча здається що Плутон повинен періодично зближатись із Нептуном (Оскільки проекції їх орбіт перетинаються) це не так. Парадокс заклечається в тому що Плутон інколи зближається більше з Ураном ніж з Нептуном. Причина цьому все той же резонанс. Кожного циклу , коли Плутон перший раз проходить перигей, Нептун опиняється в  500 позаду Плутона, а коли Плутон вдруге буде проходити перигей , Нептун зробить півтора оберти довкола Сонця і опиниться майже на тій же відстані що і в перший раз, але вже попереду Плутона. Таким чином, Плутон не буває ближче ніж 17 а.о.  до Нептуна, а з Ураном можливе зближення до 11 а.о.

     Одне обертання Плутона навколо Сонця триває 248,1 земних років, таким чином Плутон ще навіть не закінчив один оберт з часу коли він був відкритий.

     До 1950 року вважали що за діаметр Плутону близький до діаметра  Марса (тобто близько 6700км), через те що якби Марс знаходився на такій ж відстані від Сонця, то він також мав би 15 зоряну величину. В 1950 Дж. Койпер виміряв за допомогою телескопа з 5-метровим об’єктивом кутовий діаметр Плутона, і отримав значення 0,23”, якому відповідає діаметр 5900 км. В ніч з 28 на 29 квітня 1965 року Плутон мав покрити зірку 15 зоряної величини, якщо б його діаметр був рівний діаметру Койпера. Дванадцять обсерваторій слідкувало за блиском тієї зірки, та він не ослаб. Так було встановлено, що діаметр Плутона не перевищує 5500км. У 1978 році, після відкриття Харона, діаметр Плутона був оцінений  як 2600км. Пізніше спостереження затемнення Плутона Хароном і Харона Плутоном 1985-1990 року дозволило встановити, що діаметр Плутона приблизно рівний 2390 км.    

     Атмосфера Плутона була виявлена у 1985 році. Атмосфера була відкрита коли астрономи спостерігали покриття зірки Плутоном, при проході планети на тлі зірки остання зникала не різко, а поступово. Така динаміка вказує, що планета оточена газовою оболонкою.

      Атмосфера Плутона – тонка оболонка із азоту , метану і моно оксиду вуглецю, які випаровуються з льоду на поверхні. З 2000 до 2010 року атмосфера значно розширилась за рахунок сублімації льоду на поверхні. На рубежі ХХІ століття вона простягалась на 100-135 км над поверхнею , а за результати вимірювання 2009-2010 року – тягнеться більш ніж на 3000км. Коли Плутон віддаляється  від Сонця, його атмосфера поступово замерзає і осідає на поверхню. При наближенні Плутона до Сонця, температура на поверхні зростає і змушує лід танути і перетворюватись в гази. Вчені завдяки Субміліметровому масиву, нещодавно вирахували , що температура на поверхні  Плутона 43К (-230,1С), що на 10 К менше ніж очікувалось. Верхні шари атмосфери на  500 тепліші від поверхні і складає -170С.Атмосфера Плутона була виявлена у 1985 році.

Категорія: Плутон | Додав: salceson (05.11.2012)
Переглядів: 738 | Теги: Карликові планети | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Форма входу

Пошук

Хмаринка тегів

Block title


Copyright MyCorp © 2016Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz