Кожна планета зберігає для дослідників яку-небудь дивовижну особливість. Уран абсолютно унікально розташований у площині Сонячної системи. Його вісь має нахил 98 градусів. Можна говорити що Уран рухається, «лежачи на боці». Сильне відхилення один від одного  мають магнітний та географічний полюси. Різниця між ними 60 градусів, так що компас не допоможе, як на Землі, у знаходженні географічних полюсів.

     Уран — сьома від Сонця велика планета Сонячної системи, належить до планет-гігантів. Третя за діаметром та четверта за масою планета Сонячної системи. Планета названа ім'ям античного божества Урана, уособлення неба та піднебесного простору.

     Уран став першою планетою, відкритою у Новий час і за допомогою телескопа. Уран було відкрито 13 березня 1781 року англійським спостерігачем Вільямом Гершелем. Скромний учитель музики, для якого астрономія була лише захопленням, згодом був призначений придворним астрономом і обраний членом Лондонського королівського товариства.

Вільям Гершель вперше з часів античності, розширив кордони Сонячної системи. Не дивлячись на те, що деколи Уран помітний неозброєним оком, ранні спостерігачі ніколи не визнавали Уран за планету через його тьмяність та повільний рух по орбіті.

     На відміну від інших газових гігантів — Сатурна та Юпітера, що складаються в основному з водню і гелію, в надрах Урана та схожого з ним Нептуна, відсутній металевий водень. Проте у них є багато високотемпературних модифікацій льоду — з цієї причини фахівці виділили ці дві планети в окрему категорію «крижаних гігантів». Проте на відміну від Нептуна, надра Урана складаються в основному з льодів і гірських порід. Основу атмосфери Урана складають водень та гелій. Крім того, в ній виявлені сліди метану та інших вуглеводнів, а також хмари з льоду, твердого аміаку і водню. Оскільки Уран немає твердої поверхні, тому в атмосфері через перепад температур виникають сильні вітри, що вирівнюють температуру у верхніх шарах атмосфери. Отже температура на Урані завжди однакова – мінус 200 градусів. Вважається, що Уран має складну шарувату структуру хмар, де вода складає нижній шар, а метан — верхній. Завдяки присутності метану в хмарах, Уран має гарний зеленкувато-синій колір

     Як і у інших газових гігантів Сонячної системи, в Урана є система кілець та магнітосфера. Крім того, навколо нього обертаються 27 супутників. Орієнтація Урана в просторі відрізняється від інших планет Сонячної системи — його вісь обертання лежить ніби «на боці» відносно плоскості обертання цієї планети довкола Сонця. Внаслідок цього планета буває обернена до Сонця то північним полюсом, то південним, то екватором, то середніми широтами.

     У 1986 році американський космічний апарат «Вояджер-2» передав на Землю знімки Урана, які він зробив пролітаючи на відстані у 81 500 кілометрів від планети. На них видно «невиразна», у видимому спектрі, планета без хмар та атмосферних штормів, характерних для інших планет-гігантів. Проте наразі наземними спостереженнями вдалося розрізнити ознаки сезонних змін та збільшення погодної активності на планеті, викликаних наближенням Урана до точки свого рівнодення. Швидкість вітрів на Урані може досягати 240 м/с.

     Уран важчий за Землю в 14,5 разів, що робить його найменш масивним з планет-гігантів Сонячної системи. Щільність Урана, рівна 1,270 г/см³, ставить його на друге місце після Сатурна за найменшою щільністю серед планет Сонячної системи. Попри те, що радіус Урана трохи більше радіуса Нептуна, його маса дещо менше, що свідчить на користь гіпотези, згідно з якою він складається в основному з різних льодів — водного, аміачного і метанового. Їх маса, за різними оцінками, становить від 9,3 до 13,5 земних мас. Водень і гелій складають лише малу частину від загальної маси (між 0,5 і 1,5 земних мас); інша частка (0,5 — 3,7 земних мас) припадає на гірські породи (які, як вважають, становлять ядро ​​планети).

     Стандартна модель Урана припускає, що Уран складається з трьох частин: у центрі — кам'яне ядро, в середині — крижана оболонка, зовні — воднево-гелієва атмосфера. Ядро є відносно маленьким, з масою приблизно від 0,55 до 3,7 земних мас і з радіусом в 20% від радіуса всієї планети. Мантія (льоди) складає велику частину планети (60% від загального радіуса, до 13,5 земних мас). Атмосфера при масі, що становить всього 0,5 земних мас (або, за іншими оцінками, 1,5 земної маси), простягається на 20% радіуса Урана. У центрі Урана щільність повинна підвищуватися до 9 г/см³. Тиск на кордоні ядра і мантії має досягати 8 млн бар (800 ГПа) при температурі в 5000 К. Крижана оболонка фактично не є крижаною в загальноприйнятому розумінні цього слова, тому що складається з гарячої та щільної рідини, що є сумішшю води, аміаку й метану.

     Цю рідину, що має високу електропровідність, іноді називають «океаном водного аміаку». Склад Урана і Нептуна сильно відрізняється від складу Юпітера і Сатурна завдяки «кригами», переважаючим над газами, виправдовуючи приміщення Урана і Нептуна в категорію крижаних гігантів.

     Попри те, що описана вище модель найбільш поширена, вона не є єдиною. На підставі спостережень можна також побудувати і інші моделі — наприклад, у випадку якщо істотна кількість водневого і скельного матеріалу змішується в крижаній мантії, то загальна маса льодів буде нижчою, і відповідно, повна маса водню і скельного матеріалу — вище. В даний час доступні дані не дозволяють визначити, яка модель правильніша. Рідка внутрішня структура означає, що у Урана немає ніякої твердої поверхні, так як газоподібна атмосфера плавно переходить в рідкі шари. Проте, заради зручності за «поверхню» було вирішено умовно прийняти сплющений сфероїд обертання, де тиск дорівнює 1 бару. Екваторіальний і полярний радіус цього сплющеного сфероїда становлять 25 559 ± 4 і 24 973 ± 20 км. Далі в статті ця величина і буде прийматися за нульовою відлік для шкали висот Урана.

     Атмосфера Урана — незвично спокійна у порівнянні з атмосферами інших планет-гігантів, навіть в порівнянні з Нептуном, який схожий з Ураном як і по складу так і по розмірах. Коли «Вояджер-2» наблизився до Урана, то вдалося зафіксувати всього 10 смуг хмар у видимій частині планети. Така спокійна атмосфера може бути пояснена надзвичайно низькою внутрішньою температурою. Вона набагато нижча, ніж у інших планет-гігантів. Найнижча температура, зареєстрована в тропопаузі Урана, складає 49 К (-224 °C), що робить планету найхолоднішої серед планет Сонячної системи — вона навіть холодніша у порівнянні з більш віддаленими від Сонця Нептуну та Плутону.

     Уран оточений дев’ятьма кільцями. Причому кільця Урана були відкриті навіть раніше, ніж у Юпітера. Це відкриття стало ключем до з’ясування природи всіх планет-гігантів, бо кільце біля Юпітера вже очікували знайти, а біля Нептуна шукали цілеспрямовано.

     Кільця Урана вузькі, складаються з темної речовини, кам’янисті. Як і в кілець Сатурна, ширина їх становить від 1 до 10 кілометрів. Тільки зовнішнє кільце розширюється до 96 кілометрів у найбільш віддаленій від планети частині. Товщина кілець не перевищує десятка метрів.